Персональна сторiнка Юрка ПЕРЕПЕЛИЦI: Моє миле ніжне кохання до Наталочки

Серцю милій:
Ми зустрілися цілком випадково Говорили про се і про те Говорили немов би знайомі Що загубились здавна ще Ти повіяла вітром духмяним Огорнувши серденько моє Розмаїттям думок полум'яних Вітерець цей по мрію веде Наталю ти мене причарувала Та своїм образом скувала Уже непорушним каменем стою І подиху не можу перевести Лише тобою мрію і живу Лишень тебе я серденько л....
	Сьогодні ти сказала мені ні І мрію маю погасити у собі Вона ж у мене щира та проста Химерна, сонячна, моя Веселий світ умить похмурим став Тебе у снах я мила я плекав З тобою сонце світить у пітьмі Без тебе зорі гаснуть золоті Корюся долі й ліку вже немаю Отим похмурим прозаїчним дням Що я без тебе серце зустрічаю Не раз цю тугу пригадаю Я проказав тобі що ти почуть хотіла Та відчуваю що недоказав Чи я забуду як думка оніміла Коли до себе ніжно пригортав Моя одвічна доленько свята Молю тебе – дай мені слова Щоб тугу втамувати у собі Щоб шлях побачити у млі
Сим літнім сном, тобою марю Петлястою стежиною зорями іду Хоч поруч вихор се я знаю Та шлях серденько моє знайду Оце прокинусь, обійму тебе Загляну у вічі, трішки прилелію Най радість разом поведе І це не сон - я лиш тобою мрію До тебе ця прекрасна сила що в серці й грудях біль зціпила І думку стиха пелена мою Удосталь буде тої сили Щоб знову пережити ті хвилини І щиро проказать тобі л.....
	Чекаю я твого дзвiнка як спраглий капельки води як променю ранковоi зорi Дівчино мила подзвони Ти не спiши казати все - лишень що серце мучить та гризе що спонукає тiло й душу що хоче жити й вирватись на волю кажи про свою долю про прагнення душi про ніжність та про волю
Сиджу, пишу тобі сонети Вигадуючи різні піруети До тебе серденько я лину і серцем розтопив би кригу Чуття у серці полум'ям горять І думки рвуться як орел ширять І кожну мить мій дух зростає до світлої мети мене він підіймає Як заповітне є бажання Як серця мого поривання Чим душу я свою томлю Як квітка капельку душу Як пташка золоту весну Отак Наталочко і я тебе люблю
	Там за далеким небокраєм Де чарівні цвітуть сади Де пристрасті вирують ріки Де ти чекатимеш утіхи Де сонце лагідним буде Шукаю пташечко тебе Твої шукаю очі милі В які порину мов у хвилі Цілунками безмежними хвилин Чудних думок багаття плин Щоб знов почути голос твій Такий жагучи, ніжний та дзвінкий.
Вечір тихо настає А Наталя спати йде Гарні очка закриває І голівоньку кладе Снитись буде сад вишневий Снитись буде степ та дім А по небу ясні зорі Місяць впевнено повів Я тя стиха заколишу І легенько обійму Спи коханеє серденько Я твій сон постережу
	Серце палає .....Тебе я кохаю Дивлюся в очі .....Серце тріпоче Пригорну щиро .....Люблю тя мила!
Моє телефонне кохання Сьогодні приснилось у сні І щось щебета до світання Манячи мрії мої У сні ми зустрілись устами зімкнулись Чарівно було як в раю Я ніжно пірнаю у хвилі кохання Шукаючи долю свою А очі світились палким оксамитом Манили мене в глибину Наталю уквітчана срібний намистом Зводиш надію мою Ця посмішка мила, сердечна і щира Вона мене манить й п'янить Забутись всім серденьком мила Й до тебе прилинуть на мить.
	Між краєм неба у зеленому морі Стою споглядаю на червонії зорі Між букам у сосновому ярі Стою й огортаю тримкії печалі Мов та незбагнена куниця У скронях думці не сидиться Бо ж місця їй уже не має Бо ж серце настримно кохає Воно все болить все питає Маленького суму й малої печалі Милого посміху твого шукає Воно ж тебе палко чекає
В твоїх очай потаємна сила Що променить ранішнюю весну У них пробудна пісня є грайлива Що сипле осяйну красу Твої уста цей малиновий жар Такі стрімкі такі є неповторні Вони як медовий нектар Сяють серпанком у ранковому морі Твоя долоня мило огорта І палці кожен мов співа І пестив кожного би я І ніжно цілував до забуття Так я готовий землю обійти і полоноти й бути у полоні Наталю щоб побачити тебе І вкласти твої руки у свої долоні
	Заграла здалеку струна Відлунням осяйного літа У дощ зо мною ти ішла Тайними думками окрита Я мило говорив з тобою І думка в мене чудна пройняла Що я зустрів те що шукаю І ти є доленька моя Хочу відчути ластівко тебе Та радість простоти людської Твоєї посмішки такої запашної Хай світло в мороці проведе Рум'яний приголубив вітер Та зачепив за потайне й тонке Що зазвучить не раз у скронях Люблю, люблю я милая тебе
мов пензлик стрімко зводиш риси моя фея мов вітер огортаєш душу мій кришталь мов та повітряна сонна принцеса у тобі влита вся туга й печаль я лиш вітер на твоєму обличчі я лиш звук що здаля долинає я лиш промінь що сяє у вічі як ранковий провісник тобі а ти як сонце промениста а ти як хвиля є така стрімка така ти ніжна, запальна така у тобі скрита є краса
	Твої очі до мене так сяють І заводять у тиху печаль А уста твої пісню заводять В них весна і малесенький рай Приголублю розважливу милу Що нестрима сердечну журбу Огортатимеме ніби грайливо Надокучливу душу мою І співатиму я за тобою Ще ніким незбагненні пісні Що на сонці і небі пестливо Малюватимуть губи твої
десь осінь дихає мені а я до тебе йду листочки тихо підніму тобі їх принесу ти їх зігрієш ще теплом і оживуть вони заквітнуть квіти навкруги і засмієшся ти на дворі дощик моросить я крапельки ловлю картину на вікні пишу тобі лиш покажу поглянеш ніжно як колись і літо на душі у очі щиро зазирнеш все розкажу тобі осінь осінь золота пора осінь осінь листя опада
	Сонце ясне, що на небі - це твої слова Золотаве перевесло - це любов моя Я мелодію заграю, ти лиш заспівай Хай лунає наша радість по-під небокрай! струни гучно нам заграють тихо подивись кожна мрія кожна думка збудеться колись Стань хутенько біля мене дівчино моя Хай у пісні заворожать наші два серця Кожне слово буде литись ніби джерельце А хвилини ці чекання вітер рознесе струни...